Логотип Паризька Культура 16 грудня 2017
ЛЮДИ
Юзеф Чапський

НАЙВАЖЛИВІШІ ДАТИ

1896 3 квітня у Празі народився Юзеф Чапський – син Єжи та Юзефи з родини Тун. Перші свої роки провів у Прилуках, у родинній садибі неподалік Мінська.
1915 Розпочинає навчання на юридичному факультеті Петербурзького університету.
1917 Вступає у Пажеський корпус, а згодом – до 1-го Полку Крихівських Уланів.
1918 Полишає армію. Але виражає готовність продовжувати службу тільки уже без зброї. Одержує завдання віднайти полонених офіцерів з 1-го Полку Крихівських Уланів і з’ясовує, що вони розстріляні більшовиками.
1919/1920 Служить у польському бронепоїзді „Śmiały” („Сміливий”). Бере участь у Київській операції Війська Польського. Нагороджений орденом Virtuti Militari, одержує звання підпоручика. Вступає до Академії образотворчих мистецтв у Кракові.
1923 Разом із товаришами засновує мистецьку групу „капістів”.
1924 Разом із „капістами” виїздить до Парижа.
1926 Знайомиться зокрема з Андре Мальро, Франсуа Моріаком та Жаком Марітеном.
1930 Разом з „капістами” бере участь у виставці в Галереї Зак у Парижі. Подорож в Іспанію.
1931 Виставка „капістів” у Галереї Мосс у Парижі та в Польському мистецькому клубі Polonia у Варшаві.
1932 Виставка в Галереї Віньйон у Парижі. Повернення до Польщі.
1933 Працює над книжкою про Розанова, яка так ніколи й не була видана.
1935 У Парижі пише книжку про Юзефа Панкевича. Знайомиться з Чеславом Мілошем. Бере участь у виставці „Салон 35” у Познані.
1936 Виставка рисунків Чапського в ZPAP (Спілці польських митців-пластиків) у Варшаві. Виходить його книжка Józef Pankiewicz. Życie i dzieło (Юзеф Панкевич. Життя й творчість).
1938 Авторська виставка в IPS (Інституті Польського Мистецтва); також презентує свої роботи у Львові, Варшаві, Кракові та у польському павільйоні на Міжнародній виставці сучасного мистецтва у Піттсбурзі.
1939 Юзефа Чапського мобілізують та відправляють у Краків до 8-го Кавалерійського полку. 27 вересня потрапляє у полон до Червоної Армії, інтернований у Старобільському таборі військовополонених.
1940 Переведений зі Старобільського табору у Павлищев Бор, а звідти – у Грязовку.
1941 Після підписання договору Сікорського-Майського Юзефа Чапського звільняють з табору і він вступає до Армії Андерса. Тут очолює службу розшуку польських офіцерів і солдатів, що зникли у совєтських таборах.
1942 Чапський складає рапорт про пропалих безвісти польських військових. Призначений керівником Відділу пропаганди та інформації при штабі Армії Андерса. Був одним з останніх польських офіцерів, що виїхали з Совєтського Союзу до Ірану. Починає писати На нелюдській землі.
1942/1943 Проходить бойовий шлях з Іраку через Палестину і Єгипет до Італії.
1944 Італійська кампанія. Одержує звання майора і стає керівником Відділу пропаганди та культури 2-го Польського корпусу. У Бібліотеці Білого Орла виходять його Старобільські спогади.
1945/47 Очолює представництво 2-го Польського корпусу у Парижі.
1947 У червні в Римі виходить перше число „Культури”, де надрукований нарис Чапського про П'єра Боннара, написаний після його смерті.
Чапський і його сестра Марія поселяються разом з колективом „Культури”, що прибув з Італії, в Мезон-Ляфіті, у будинку на Авеню де Корней.
1948 Демобілізується з Війська Польського.
1949 Літературний Інститут видає книжку На нелюдській землі. Виходить також її переклад французькою (перекладачі: сам Чапський та Марія Аделія Богомолець).
1950 Поїздка до Канади та Сполучених Штатів з лекціями – збір коштів для „Культури”. У червні разом з Єжи Ґедройцем бере участь в інавгураційному Конгресі свободи культури в Берліні.
1950 Перша післявоєнна виставка в Галереї Мот у Женеві.
1952 Виставки у Галереї Бенезі у Парижі та Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1954 Разом із колективом „Культури” переїздить до будинку на Авеню де Пуасі у Мезон-Ляфіті. Виставка в Галереї Ґрабовскі у Лондоні та Галереї Бенезі у Парижі.
1955 Виставка в брюссельському Палаці красних мистецтв (Palais des Beaux-Arts). Поїздка до Південної Америки; зустріч з Вітольдом Ґомбровичом; виставка в Ріо-де-Жанейро.
1956 Виставки в Ам'єні та в Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1957 Виставки в Національному Музеї у Познані та в Товаристві друзів красних мистецтв (TPSP) у Кракові.
1960 Літературний Інститут видає збірку нарисів Юзефа Чапського про мистецтво Око. Виставка в Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1961 Виставки в Галереї Саґітаріус у Нью-Йорку та у Галереї Бенезі у Парижі.
1962 Виставка у Торонто.
1964 Виставки в Галереї Ґрабовскі у Лондоні та у Галереї Бенезі у Парижі.
1965 Зустріч з Анною Ахматовою в Парижі. Одержує премію Фундації Альфреда Южиковського.
1966 Перша публікація Вирваних сторінок – фрагментів зі щоденника, який Юзеф Чапський вів, коли був інтернований у Старобільському таборі. Виставки у Галереї Десбрір у Парижі та Галереї Мот у Женеві.
1967 Виставка у Галереї Десбрір у Парижі.
1968 Виставка в Галереї Ґрабовскі у Лондоні.
1969 У Лондоні виходить розширене видання На нелюдській землі.
1970 Виставки в Галереї Ґрабовскі у Лондоні та в Галереї Десбрір у Парижі.
1971 Ретроспективна виставка в Галереї Мот у Женеві.
1972 Літературна премія від Фундації Ґодлєвських у Цюриху. Виставка в Галереї Мот у Парижі.
1974 У Лозанні виходить монографія Муріель Вернер-Ґаґнебен про Юзефа Чапського: Чапський, рука та простір (Murielle Werner-Gagnebin, Czapski, la main et l'espace). Виставки у Галереї Лямбер у Парижі та Галереї Ґрабовскі у Лондоні. 15 листопада разом із Єжи Ґедройцем у Цюриху зустрічається Олександром Солженіцином.
1975 Виставка в Книгарні-Галереї Ґалаксі в Парижі.
1976 Виставка в Галереї Плексус Барбари і Ріхарда Ешліманнів у Шебрі.
1977 Виставки в Галереї Дедал у Женеві та в Книгарні-Галереї Ґалаксі в Парижі.
1978 Виставка в Галереї Бріянс у Парижі. Його Wspomnienia starobielskie (Старобільські спогади) виходять у Польщі в підпільному видавництві NOWa.
1982 Помирає Марія Чапська. Літературний Інститут видає збірку нарисів Чапського Tumult i widma (Сум'яття та видіння). Виставка в Галереї Бріянс у Парижі.
1983 У Польщі видавництво Znak (Знак) видає збірку есеїв Чапського Patrząc (Споглядаючи), до якої написала вступне слово й упорядкувала Йоанна Полляк.

1985 Участь в паризькому Бієнале, де Чапський презентує десять своїх картин.
1986 Краківське видавництво Oficyna Literacka видає Dzienniki, wspomnienia, relacje (Щоденники, спогади, репортажі), упорядниками збірки були Йоанна Полляк та Пйотр Клочовський. Виставка у Варшавському Архієпископському Музеї.
1990 Перше офіційне видання На нелюдській землі у Польщі (в-во Czytelnik). Виставка у Варшавському Архієпископському Музеї. Експозиція у Галереї Бюро Мистецьких Виставок у Новому Сончі. Виставка у Галереї Кардеґарда у Варшаві. Велика ретроспективна виставка в Музеї Женіш у Веве в Швейцарії. Польське видавництво Znak видає том есеїв Чапського Czytając (Читаючи), впорядкованих Яном Зелінським.
1991 Виставка “Щоденник Юзефа Чапського” в Національному Музеї у Познані.
1992 Виставка “Юзеф Чапський. Малярство з швейцарських фондів” у Національних Музеях Кракова, Познані та Варшави. Одержує звання Почесного Професора Академії красних мистецтв у Кракові.
1993 Юзеф Чапський помирає 12 січня у Мезон-Ляфіті. Похований на цвинтарі в Ле-Меніль-ле-Руа.

У написанні даного матеріалу використані розвідки Йоанни Полляк та Пйотра Клочовського

Юзеф Чапський
Біографія
Народився: 3 квітня 1896 року у Празі Помер: 12 січня 1993 року у Мезон-Ляфіті
Псевдоніми: Marek Sienny, J. Cz.

Художник, критик, есеїст, мистецтвознавець та офіцер Війська Польського. Один з найближчих співробітників „Культури”. Під час хрещення йому дали імена Юзеф Марія Емерик Францішек Іґнацій; походив з графського роду Гуттен-Чапських. Був сином Єжи Чапського та Юзефи з дому Тун-Гогенштайн.


Молодість
Перші роки життя разом із своїми численними братами і сестрами провів у родинній садибі в Прилуках (на території сучасної Білорусі). Потім навчався у ХІІ гімназії у Петербурзі, а згодом на юридичному факультеті Петербурзького університету. Під час Першої світової війни Чапський вступив до 1-го Полку Крихівських Уланів, який все ж покинув з огляду на свої пацифістські переконання. Однак узяв на себе зобов’язання з’ясувати долю своїх полкових товаришів, яких востаннє бачили у Петрограді. Після прибуття на місце з’ясував, що їх розстріляли. Пізніше брав участь у польсько-більшовицькій війні, під час якої командував невеликим підрозділом.

„Капіст”
Після війни розпочав навчання в Академії образотворчих мистецтв у Кракові, де працював у майстерні Юзефа Панкевича. Разом із товаришами у 1923 році він заснував Паризький Комітет (його членів називали капістами – від назви польською мовою Комітет Парискі). Комітет займався пошуком коштів для митців, які бажали виїхати у Париж – тогочасну мистецьку столицю. Пізніше він любив казати, що поїхав туди з грошима на шість місяців, а залишився на шість років. Чудово прижився у Франції та познайомився з багатьма тамтешніми інтелектуалами; не в останню чергу через те, що найкраще з усіх капістів говорив французькою мовою.
Після повернення до Варшави, де занурився у культурне життя на батьківщині – малював, писав теоретичні праці, а також рецензії виставок і книжок.

На нелюдській землі
27 вересня 1939 року Юзеф Чапський потрапив до совєтської неволі. Його помістили у Старобільський табір. Через хворобу його перевели спочатку у Павлищев Бор, а звідти – у Грязовку. Завдяки цьому збігові обставин він був одним з 450 польських офіцерів, яким вдалося вижити після перебування в Старобільську.
Був звільнений у 1942 році в рамках амністії і зміг вступити до Армії Андерса, де перед ним постало таке ж завдання, яке він мав у 1918 році: треба було розшукати своїх товаришів з таборів військовополонених.
Про ці пошуки і про спробу довідатися про долю польських військових Чапський розповідає у книжці На нелюдській землі, яку Літературний Інститут видав 1949 року.
Коли стало зрозуміло, що Чапському не вдасться довідатись про те, що насправді сталося з польськими офіцерами, генерал Андерс призначив його керівником Відділу пропаганди та інформації.

Від першого числа
Завдяки цій роботі Юзеф Чапський познайомився з Єжи Ґедройцем, який після переведення з Карпатської Бригади став його підлеглим. Художник був одним із найближчих друзів Редактора. Водночас вагоме становище, яке займав Чапський в Армії Андерса дозволила йому підтримати Літературний Інститут на початковому етапі його діяльності. У Парижі Чапський очолював представництво 2-го Польського корпусу і Міністерства інформації. Налагодити випуск „Культури” у Франції вдалося зокрема й тому, що він передав у користування колективові часопису складське приміщення у Мезон-Ляфіті. Чапський співпрацював з „Культурою” від першого числа і протягом тривалого часу був однією з найцінніших опор редакції. Добре знався не лише на малярстві, але й на літературі, жваво цікавився культурним життям, присвячуючи цим темам свої тексти. Від другого числа „Культури” він почав друкувати фрагменти На нелюдській землі – свої спогади з совєтських таборів для військовополонених.

Волонтер-добродійник
Двічі: у 1949 й у 1955 роках Юзеф Чапський врятував Літературний Інститут з фінансової скрути. У першому випадку він вирушив у подорож по Канаді та Сполучених Штатах, де виступав з лекціями про Катинь і збирав кошти для „Культури”. Свої враження з мандрівки він описав у циклі Американські нотатки (“Notatki amerykańskie”). Друга подорож була до Південної Америки, де він агітував тамтешню польську діаспору збільшити кількість передплат видань Інституту. Завдяки його старанням Літературний Інститут одержав змогу переїхати у нове, власне приміщення.

Письменник і друг
У „Культурі” Юзеф Чапський друкував свої есеї, а в серії Бібліотека „Культури” вийшла підбірка його нарисів про малярство Око, перевидання На нелюдській землі, а також тритомне зібрання його найкращих творів „Tumult i widma” (Сум'яття та видіння).
На початку своєї діяльності він використовував псевдонім Марек Сєнний, пізніше часто підписувався як Ю. Чап. Не брав безпосередньої участі в редакційній роботі над часописом, але незважаючи на це був надзвичайно важливою для Інституту особою. Ґедройць називав Чапського своїм „Міністром закордонних справ”, адже він не тільки досконало розмовляв французькою, німецькою та російською мовами, але й мав величезний дар здобувати прихильність співрозмовників. Це завдяки йому фактично початкуючому ще видавництву вдалося налагодити співпрацю з тогочасним французьким міністром культури Андре Мальро та з Джеймсом Бернгемом і надрукувати їхні невидані до того польською мовою твори. Юзеф Чапський увесь час був присутнім у Літературному Інституті – разом із сестрою Марією він аж до смерті займав одну із житлових кімнат на другому поверсі Дому „Культури”, яка одночасно служила йому за спальню і робочу кімнату.
 

ПОВЕРНУТИСЬ НА ПОЧАТОК »