1910 Народилася 27 лютого у Варшаві, на вулиці Кручій, 40.
1928 Здає екзамен на атестат зрілості та розпочинає навчання на юридичному факультеті Варшавського університету.
1929 Перериває навчання. Працює в нотаріальній конторі у Лодзі.
1933 Здає нотаріальний кваліфікаційний іспит. Стає першою жінкою-кандидатом на посаду нотаріуса.
1939 У лютому виходить заміж за Зиґмунта Герца. Почалася Друга світова війна.
1940 Відшукує свого чоловіка у Станіславові (сьогодні Івано-Франківськ). У Львові, на зворотному шляху до Варшави, Зофія і Зиґмунт Герци заарештовані НКВД і заслані до Марійської Автономної Республіки.
1941 Після підписання договору Сікорського-Майського Герців було звільнено. Вони вступають до Польської Армії в СССР. Зофія працює в редакції часопису „Orzeł Biały” (Білий Орел) у Бузулуці.
1942 Знайомиться з Юзефом Чапським, працює в Янгіюлі, де тоді розташовувався штаб армії. У серпні потрапляє на Близький Схід.
1943 Працює в редакції тижневика „Parada” (Парад) в Каїрі. В Кизил Рібаті в Іраку знайомиться з Єжи Ґедройцем.
1944 Разом із 2-м Польським корпусом прибуває в Італію. Працює в редакції газети „Dziennik Żołnierza APW” (Щоденна газета воїна Війська Польського на Сході) у Флоренції, а потім у Болоньї.
1945 Кінець Другої світової війни. Зофія Герц разом із чоловіком залишаються на еміграції та продовжують службу в 2-му Польському корпусі Війська Польського на Заході.
1946 У лютому в Римі засновано Літературний Інститут. Зофія керує секретаріатом видавництва. Стає найближчою співробітницею Єжи Ґедройця.
1947 Виходить перше число „Культури”. Літературний Інститут переносять у Францію.
1948 Зофію Герц демобілізують, вона отримує у Франції статус політичного біженця.
1962 З червневого числа „Культури” веде рубрику „Вітчизняний гумор”.
1979 Помирає Зиґмунт Герц.
2000 Після смерті Єжи Ґедройця Зофія Герц стає директором Літературного Інституту; видає останнє число „Культури”.
2001 Мер Мезон-Ляфіту вручає їй Золоту Медаль Міста (Medaille d’Or de la Ville).
2003 Помирає 20 червня в лікарні Мезон-Ляфіту.
