Поет, есеїст, перекладач, історик літератури, дипломат.
Свої юнацькі роки провів у Вільно (тепер Вільнюс), де закінчив гімназію ім. Короля Зиґмунта Авґуста. Екзамен на атестат зрілості здав у 1929 році. Спочатку був студентом полоністики на гуманітарному факультеті Університету ім. Стефана Баторія у Вільно, а потім перевівся на факультет суспільних наук студіювати юриспруденцію.
Літературний дебют
Поетичний дебют відбувся 1930 року, коли в університетському часописі „Alma Mater Vilnensis” Мілош опублікував вірші „Kompozycja” (Композиція) та „Podróż” (Подорож). Під час навчання в університеті був співзасновником літературної групи „Żagary” (Хмиз) і співредактором її часопису. У 1934 році завершив юридичні студії та одержав Премію ім. Філоматів Спілки польських письменників у Вільно. У 1934–1935 роках перебував на річній науковій стипендії в Парижі. Після повернення з Франції працював на Польському Радіо, спочатку у Вільно, а пізніше – у Варшаві.
Війна
У вересні 1939 року Мілош дістався спочатку до Румунії, а згодом у Вільно. Писав для тамтешніх газет „Gazeta Codzienna” (Щоденна газета) та „Kurier Wileński” (Віленський кур’єр). Влітку 1940 року повернувся до Варшави, де брав участь у підпільному культурному житті. Тоді ж видав томик поезії „Wiersze” (Вірші), а у 1942 році – поетичну антологію „Pieśń niepodległa” (Незалежна пісня).
Нью-Йорк, Вашингтон, Париж
Після придушення Варшавського повстання покинув місто і 1945 року оселився в Кракові, де публікував свої твори в часописах „Odrodzenie” (Відродження), „Przekrój” (Огляд) та „Twórczość” (Творчість). Одразу після війни видав том поезії „Ocalenie” (Порятунок). Вступив на дипломатичну службу. В 1945–1951 роках працював у польських амбасадах у Нью-Йорку, Вашингтоні й Парижі. В 1951 році вирішив залишитись на еміграції; протягом кількох місяців жив у резиденції Літературного Інституту. Того ж року у травневому числі „Культури” Мілош пояснив причини свого рішення, розпочавши багаторічну співпрацю з Єжи Ґедройцем.
Нобелівська премія
У 1960 році на запрошення факультету слов’янських мов і літератур Каліфорнійського університету виїхав до США, де одержав посаду викладача, а невдовзі по тому став професором. Оселився на постійно в Берклі й наступних 20 років поєднував літературну творчість з роботою в університеті, де викладав польську й російську літератури. На межі 1981–1982 років очолив кафедру Чарлза Еліота Нортона у Гарвардському університеті. У 1993 році письменник повернувся до Польщі й оселився в Кракові. У 1994 році одержав найвищу польську державну нагороду – Орден Білого Орла. Лауреат численних премій, зокрема: Європейської літературної премії в Женеві (1953), премії ім. Гермінії Наґлер від Спілки польських письменників на чужині у Лондоні (1957), премії Фундації Альфреда Южиковського у Нью-Йорку (1968), премії газети „Wiadomości” (Новини) у Лондоні (1974), Нойштадтської міжнародної літературної премії (1978), Нобелівської премії з літератури (1980).
Був одним з найближчих співробітників Єжи Ґедройця та одним з найважливіших авторів „Культури”. З Літературним Інститутом, де видав свої найважливіші написані на еміграції твори, співпрацював від 1951 року. У „Культурі” друкував свої есеї, вірші, статті про польську, європейську й американську літератури, рецензії книжок, що виходили в Європі та Сполучених Штатах. Перекладав з англійської мови, зокрема поезію Томаса Стернза Еліота й Воллеса Стівенса, а також інші твори, у тому числі на правничу тематику – як-от Теодора Мерона. Перекладав також з французької, зокрема Сімону Вейль. Постійно лунав його голос у справах, що стосувались політичної ситуації у Польщі. „Культура” тричі присуджувала Мілошу свої премії: літературну (1957), також літературну ім. З. Герца (1979) і перекладацьку ім. К. А. Єленського (1990).
Бібліографія:
J. Giedroyc, Cz. Miłosz, Listy 1952–1963, cz. 1, Warszawa 2008,
Listy 1964–1977, cz. 2, Warszawa 2011,
Listy 1978–2000, cz. 3, Warszawa 2012.
Abecadło Miłosza, Kraków 2010
Podróżny świata. Rozmowy z Czesławem Miłoszem, Kraków 2002
Zaczynając od moich ulic, Kraków 2006
Zaraz po wojnie: korespondencje z pisarzami 1945–1950, Kraków 2007
Cz. Miłosz, Z. Herbert, Korespondencja, Warszawa 2006
Cz. Miłosz, K.A. Jeleński, Korespondencja, Warszawa 2011
Cz. Miłosz, J. Iwaszkiewicz, Korespondencja, Warszawa 2011.
