Zdjęcie
Stefan Kisielewski z psem Blackiem I w jardin d'hiver. / Sygn. FIL05725
FOT. HENRYK GIEDROYC

Powiązane postacie:

Біографія


Stefan Kisielewski

Pisarz, Publicysta
Народився 7 березня 1911 року у Варшаві
Помер 27 вересня 1991 року у Варшаві
Pseudonim: Tomasz Staliński, Kisiel, Teodor Klon, Stefan Karaibski, Stefan Kisielewski

Прозаїк, публіцист, композитор, музичний критик. Перед Другою світовою війною закінчив Варшавську консерваторію, протягом короткого часу студіював також польську філологію та філософію. Друкувався в часописах „Pion” (Вертикаль), „Bunt Młodych” (Бунт молодих), а пізніше „Polityka” (Політика). У 1935¬¬–1937 роках був секретарем щомісячника „Muzyka Polska” (Польська музика). Учасник Вересневої кампанії 1939 року: воював під Ковелем і Володимиром-Волинським. Під час німецької окупації перебував у Варшаві, брав участь в підпільному культурному житті та конспіративній діяльності. Учасник Варшавського повстання.
На початку 1945 року оселився у Кракові, де викладав у Вищій музичній школі, e 1949 р. був звільнений за критику соцреалізму в музиці.
У 1945 році заснував двотижневик „Ruch Muzyczny” (Музичний рух). У квітні того ж року розпочав співпрацю з тижневиком „Tygodnik Powszechny” (Загальний Тижневик), яка тривала до 1989 року, за винятком перерви у 1953–1956 роках. Від 1955 року співпрацював також із Польським радіо. Від 1945 року належав до Профспілки польських літераторів, яка у 1949 році була перетворена у Спілку польських літераторів. Був також членом правління Товариства авторів „ZAiKS”. У 1976 році став членом Польського ПЕН-клубу. У 1957–1965 роках обирався депутатом Сейму від католицького руху „Znak” (Знак).

У 1964 році був одним із підписантів „Листа тридцяти чотирьох” – протесту проти цензури й культурної політики влади, адресованого прем’єр-міністру ПНР Юзефу Циранкевичу. За публічну критику ПОРП (Польської об’єднаної робітничої партії) у лютому 1968 року Кіселевського виключили зі Спілки польських літераторів, а його твори заборонили друкувати. У грудні 1975 році він підписав так званий „Лист п’ятдесяти дев’яти”, автори якого виступали проти запланованих змін до Конституції ПНР. Співпрацював з Комітетом захисту робітників та Комітетом громадської самооборони „КЗР”.

Від середини сімдесятих років ХХ століття публікував свої твори в польських підпільних виданнях, таких як: „Biuletyn KOR” (Бюлетень КЗР), „Aneks” (Додаток), „Głos” (Голос), „Krytyka” (Критика) , „Puls” (Пульс), „Res Publica” (Республіка), „Spotkania” (Зустрічі).
У 1989 році налагодив співпрацю з тижневиком „Wprost” (Навпростець), де друкував фейлетони, а в наступному році заснував власну премію.
За свою літературну, музичну й громадську діяльність став лауреатом численних премій, зокрема: Фундації Альфреда Южиковського у Нью-Йорку (1974), Фундації ім. Анджея Струґа (1979), Фундації Макса Шмідгайні університету Санкт-Ґаллена у Швейцарії (1983), ім. Станіслава Вінценза (1987), ім. Александра Бохенського (1988).

З середини тридцятих років ХХ століття приятелював із Єжи Ґедройцем. Співпрацю з Літературним Інститутом розпочав de facto у 1967 році. Від вересня 1976 року на шпальтах „Культури” друкував зокрема заборонені цензурою в Польщі фейлетони. Вони виходили у рубриках Волання у пустелі та Інше бачення. Окрім цього, писав для часопису аналізи політичної ситуації в Польщі та друкував уривки своїх книжок.
 

Pomiń sekcję linków społecznościowych Facebook Instagram Vimeo Powrót do sekcji linków społecznościowych
Powrót na początek strony