Zdjęcie
90. urodziny Redaktora. Na skwerze przed domem, od lewej siedzą: Marek Karp, Wojciech Bubella, Henryk Giedroyc, Agnieszka Szypulska, Jerzy Giedroyc, NN i Leopold Unger. / Sygn. FIL01433
FOT. AGNIESZKA SZYPULSKA

Powiązane postacie:

Біографія


Leopold Unger

Publicysta
Народився 12 серпня 1922 року у Львові
Помер 20 грудня 2011 року у Брюсселі
Pseudonim: Brukselczyk, Pol Mathil, Leopold Unger

Журналіст, публіцист, есеїст, коментатор міжнародних справ.
Дитинство та юнацькі роки провів у Львові. Під час війни його найближча родина загинула у львівському ґетто. Після 17 вересня 1939 року Леопольд Унґер разом із братом Леоном дістався до Румунії, де перебував до кінця війни. Навчався в Бухарестському університеті; певний час жив разом з Юзефом Беком і його родиною. Після закінчення війни редагував „Nowiny Polskie” (Польські Новини), а в 1948 році став кореспондентом Польського Агентства Преси (PAP) у Бухаресті.
Після повернення до Польщі 1949 року оселився у Варшаві та працював у газеті „Życie Warszawy” (Життя Варшави). Після антисемітської нагінки у 1968 році вирішив емігрувати. У 1969 році разом з родиною виїхав до Бельгії і оселився у Брюсселі.

Працював у бельгійській газеті „Le Soir” (Вечір). Був також постійним співробітником Радіо Вільна Європа, польської служби Бі-Бі-Сі, а також „International Herald Tribune”; від дев’яностих років до переліку видань, що друкували його тексти долучилась польська „Gazeta Wyborcza” (Газета Виборча).
Від квітня 1970 року був пов’язаний з Літературним Інститутом і постійно писав для „Культури”. У щомісячнику мав власну рубрику Погляд з Брюсселя („Widziane z Brukseli”), тексти підписував псевдонімом Брюсселець. Його статті стосувались міжнародної ситуації, ситуації у Польщі та зрідка – у Східному блоці.
Двічі був відзначений премією „Культури” – у 1977 і 1985 роках. В Автобіографії Єжи Ґедройць писав: „На початку сімдесятих років розпочалась наша співпраця з Леопольдом Унґером. […] Під псевдонімом Брюсселець він пише про польські й міжнародні справи. Він не замінив Мєрошевського й ніколи не претендував на це. Але завдяки йому проблематика, якою займався після смерті Мєрошевського Унґер, залишилась присутньою у 'Культурі', при чому висвітлюється компетентно, дотепно і з розмахом”. (J. Giedroyc, Autobiografia, oprac. i posłowiem opatrzył K. Pomian, wyd. 1, Warszawa 1994)
У 2009 році Люблінський університет ім. Марії Кюрі-Склодовської присвоїв йому звання почесного доктора.


Бібліографія:
A jeżeli to rzeczywiście byli Rosjanie? – wybór publicystyki politycznej z paryskiej „Kultury”, Wrocław 1987
Anty-Kultura: wybór tekstów o paryskiej „Kulturze”, wstęp L. Unger, Warszawa 1992
Intruz, Warszawa 2002
Wypędzanie szatana, Lublin 2005
Teczki Giedroycia, oprac. I. Hoffman, L. Unger, Lublin 2010.
 

Pomiń sekcję linków społecznościowych Facebook Instagram Vimeo Powrót do sekcji linków społecznościowych
Powrót na początek strony