Zdjęcie
Czesław Miłosz w 1985 r. fot. Antoni Miłosz / Sygn. FIL00861
© INSTYTUT LITERACKI

Powiązane postacie:

Біографія


Czesław Miłosz

Pisarz, Poeta, Publicysta
Народився 30 червня 1911 року в Шетейне у Литві
Помер 14 серпня 2004 року в Кракові
Pseudonim: K., (m.), m., M.K., N, L., Czeslaw Milosz, Czesław Miłosz

Поет, есеїст, перекладач, історик літератури, дипломат.
Свої юнацькі роки провів у Вільно (тепер Вільнюс), де закінчив гімназію ім. Короля Зиґмунта Авґуста. Екзамен на атестат зрілості здав у 1929 році. Спочатку був студентом полоністики на гуманітарному факультеті Університету ім. Стефана Баторія у Вільно, а потім перевівся на факультет суспільних наук студіювати юриспруденцію.


Літературний дебют
Поетичний дебют відбувся 1930 року, коли в університетському часописі „Alma Mater Vilnensis” Мілош опублікував вірші „Kompozycja” (Композиція) та „Podróż” (Подорож). Під час навчання в університеті був співзасновником літературної групи „Żagary” (Хмиз) і співредактором її часопису. У 1934 році завершив юридичні студії та одержав Премію ім. Філоматів Спілки польських письменників у Вільно. У 1934–1935 роках перебував на річній науковій стипендії в Парижі. Після повернення з Франції працював на Польському Радіо, спочатку у Вільно, а пізніше – у Варшаві.


Війна
У вересні 1939 року Мілош дістався спочатку до Румунії, а згодом у Вільно. Писав для тамтешніх газет „Gazeta Codzienna” (Щоденна газета) та „Kurier Wileński” (Віленський кур’єр). Влітку 1940 року повернувся до Варшави, де брав участь у підпільному культурному житті. Тоді ж видав томик поезії „Wiersze” (Вірші), а у 1942 році – поетичну антологію „Pieśń niepodległa” (Незалежна пісня).

Нью-Йорк, Вашингтон, Париж
Після придушення Варшавського повстання покинув місто і 1945 року оселився в Кракові, де публікував свої твори в часописах „Odrodzenie” (Відродження), „Przekrój” (Огляд) та „Twórczość” (Творчість). Одразу після війни видав том поезії „Ocalenie” (Порятунок). Вступив на дипломатичну службу. В 1945–1951 роках працював у польських амбасадах у Нью-Йорку, Вашингтоні й Парижі. В 1951 році вирішив залишитись на еміграції; протягом кількох місяців жив у резиденції Літературного Інституту. Того ж року у травневому числі „Культури” Мілош пояснив причини свого рішення, розпочавши багаторічну співпрацю з Єжи Ґедройцем.

Нобелівська премія
У 1960 році на запрошення факультету слов’янських мов і літератур Каліфорнійського університету виїхав до США, де одержав посаду викладача, а невдовзі по тому став професором. Оселився на постійно в Берклі й наступних 20 років поєднував літературну творчість з роботою в університеті, де викладав польську й російську літератури. На межі 1981–1982 років очолив кафедру Чарлза Еліота Нортона у Гарвардському університеті. У 1993 році письменник повернувся до Польщі й оселився в Кракові. У 1994 році одержав найвищу польську державну нагороду – Орден Білого Орла. Лауреат численних премій, зокрема: Європейської літературної премії в Женеві (1953), премії ім. Гермінії Наґлер від Спілки польських письменників на чужині у Лондоні (1957), премії Фундації Альфреда Южиковського у Нью-Йорку (1968), премії газети „Wiadomości” (Новини) у Лондоні (1974), Нойштадтської міжнародної літературної премії (1978), Нобелівської премії з літератури (1980).
Був одним з найближчих співробітників Єжи Ґедройця та одним з найважливіших авторів „Культури”. З Літературним Інститутом, де видав свої найважливіші написані на еміграції твори, співпрацював від 1951 року. У „Культурі” друкував свої есеї, вірші, статті про польську, європейську й американську літератури, рецензії книжок, що виходили в Європі та Сполучених Штатах. Перекладав з англійської мови, зокрема поезію Томаса Стернза Еліота й Воллеса Стівенса, а також інші твори, у тому числі на правничу тематику – як-от Теодора Мерона. Перекладав також з французької, зокрема Сімону Вейль. Постійно лунав його голос у справах, що стосувались політичної ситуації у Польщі. „Культура” тричі присуджувала Мілошу свої премії: літературну (1957), також літературну ім. З. Герца (1979) і перекладацьку ім. К. А. Єленського (1990).

Бібліографія:
J. Giedroyc, Cz. Miłosz, Listy 1952–1963, cz. 1, Warszawa 2008,
Listy 1964–1977, cz. 2, Warszawa 2011,
Listy 1978–2000, cz. 3, Warszawa 2012.
Abecadło Miłosza, Kraków 2010
Podróżny świata. Rozmowy z Czesławem Miłoszem, Kraków 2002
Zaczynając od moich ulic, Kraków 2006
Zaraz po wojnie: korespondencje z pisarzami 1945–1950, Kraków 2007
Cz. Miłosz, Z. Herbert, Korespondencja, Warszawa 2006
Cz. Miłosz, K.A. Jeleński, Korespondencja, Warszawa 2011
Cz. Miłosz, J. Iwaszkiewicz, Korespondencja, Warszawa 2011.

 

 

Pomiń sekcję linków społecznościowych Facebook Instagram Vimeo Powrót do sekcji linków społecznościowych
Powrót na początek strony