Есеїст, епістолограф, літературний критик, перекладач.
У 1911 році у подільському Немирові здав екстерном екзамен на атестат зрілості й розпочав навчання на історичному та медичному факультетах Яґеллонського університету. Вищу освіту продовжував у Мюнхені, Женеві, Цюріху та Берні. У 1920 році працював в Міністерстві закордонних справ. У цьому ж році брав участь у польсько-більшовицькій війні.
У 1923–1926 роках – кореспондент Польського Телеграфного Агентства в Берліні. У 1926 році був службовцем в Бюро Президії Ради Міністрів, а від 1929 року працював у Державному Рільничому Банку.
Одночасно викладав у Державному інституті театрального мистецтва.
Його літературним дебютом був есей-репортаж „Pielgrzym” (Пілігрим), що побачив світ у 1924 році. Співпрацював з такими виданнями, як „Wiadomości Literackie” (Літературні новини), „Robotnik” (Робітник), „Skamander” (Скамандр) та „Przegląd Współczesny” (Сучасний огляд). У другій половині 30-х років ХХ століття брав активну участь в літературному й інтелектуальному житті російської еміграції, згуртованої довкола клубу Будиночок в Коломні. Після початку Другої світової війни перетнув угорський кордон і 1940 року пробрався до Швейцарії, де провів решту свого життя.
Спочатку мешкав у Мурі, а згодом у Берні. Співпрацював з лондонським виданням „Wiadomości” (Новини) та з Радіо Вільна Європа у Мюнхені, для якого писав рецензії на польські літературні новинки.
У 1963 році одержав премію ім. Анни Ґодлевської у Цюріху, а в 1964 році премію Фундації Альфреда Южиковського у Нью-Йорку.
1946 році, завдяки Юзефові Чапському, налагодив співпрацю з Літературним Інститутом. Заприятелював з Єжи Ґедройцем і став одним із найближчих його співробітників, зокрема належав до журі літературної премії „Культури”. Систематично публікував у „Культурі” есеї, рецензії, тексти про повоєнну еміграцію, польсько-німецькі й польсько-українські відносини, коментував політичні події у Польщі. У 1954–1969 роках вів постійну рубрику „Notatnik niespiesznego przechodnia” (Записник неквапливого перехожого).
У 1961 році „Культура” за есей „Chimera jako zwierzę pociągowe” (Химера як тяглова тварина) присудила йому літературну премію, яку у дев'яті роковини смерті свого чоловіка заснувала Ізабелла Нейман.
Бібліографія
J. Giedroyc, J. Stempowski, Listy 1946–1969, cz. 1–2, Warszawa 1998
Listy z ziemi berneńskiej, Londyn 1974
Ziemia berneńska, Warszawa 1990
Chimera jako zwierzę pociągowe: 1926–1941, Warszawa 2001
Od Berdyczowa do Lafitów, Wołowiec 2001
Notatnik niespiesznego przechodnia, (у 2-х томах) Warszawa 2012
